Метафоричні асоціативні карти (МАК) — це колоди карт з різними зображеннями, які мають розмір, подібний до карткових ігор. Це не випадково. Автор першої у світі колоди МАК, канадський професор мистецтвознавства Елі Раман, обрав цей формат, орієнтуючись на свій улюблений формат карткових ігор.
Як все почалося
Елі Раман хотів, щоб у кожного була можливість наблизитися до творчості художників. Тому він створив колоду карт з власними картинами, щоб глядачі могли тримати мистецтво в руках. Але він не сподівався, що у людини, дивлячись на зображення, буде запускатися процес глибокої рефлексії. І вже 1981 року була створена перша колода метафоричних карт під назвою “Oh” (саме цю реакцію видавали люди, коли розглядали перші картки Елі Рамана.) Спочатку ідея полягала в тому, щоб це було як гра в асоціації. Через гру можна було розвинути інтуїцію, дослідити себе, дізнатися про світосприйняття іншої людини, налагодити комунікацію. Пізніше стало зрозуміло, картки мають потужний проєктний функціонал, тому що інтерпретуються кожною людиною по-різному.
Співпраця з психотерапевтом
У 1983 році Елі Раман зустрічає Морітца Егетмейєра — німецького психотерапевта, який і побачив у картах унікальний інструмент, що дозволяє спонукати людину, яка прийшла за допомогою до психолога, до відвертої розмови. І завдяки цьому з 1985 року у видавництві Егетмейєра починають випускатися колоди, які відомі нам і донині.
Сьогоднішній день
Сьогодні існує безліч колод МАК, які охоплюють різноманітні теми — від емоційної сфери до професійного розвитку. Багато колод створюються в співпраці між психологами та художниками, що дозволяє поєднувати естетичні та психологічні аспекти. МАК відіграють важливу роль у сучасній психології, але метафоричні карти стали популярними не лише в психології, але й серед педагогів, коучів, а також у сфері особистісного розвитку. Від першої колоди, створеної Елі Раманом, до різноманіття сучасних карт, МАК продовжують допомагати людям досліджувати власні переживання і знаходити нові рішення в житті. Цей інструмент демонструє, як творчість і психологія можуть гармонійно співіснувати, відкриваючи нові можливості для особистісного розвитку.